
Лаос, відомий як «батарея Південно-Східної Азії», за останні десятиліття побудував десятки гідроелектростанцій на річці Меконг та її притоках. Це амбітне будівництво інфраструктури залишило країну з двома взаємопов'язаними проблемами: зростаючими боргами від фінансування проєктів гребель та більшою потужністю з виробництва електроенергії, ніж можна продати або використати всередині країни. Зараз уряд Лаосу вивчає план використання цього надлишку енергії для майнінгу криптовалют — насамперед біткойнів — як спосіб монетизації надлишкової енергії та допомоги у погашенні своїх накопичених зобов'язань.
Електроенергія вже становить значну частку експортних надходжень країни, а гідроенергетика залишається одним із найефективніших джерел енергії в Лаосі. Однак регіон часто стикається з проблемами передачі, сезонною мінливістю потоку води та обмеженою інфраструктурою для зберігання чи перенаправлення надлишкової енергії. Спрямовуючи надлишок енергії на майнінг, уряд бачить спосіб перетворити те, що в іншому випадку було б втраченою потужністю, на фінансові прибутки. Тим не менш, це підприємство викликає складні питання: що щодо екологічних компромісів, майбутнього попиту на енергію, регуляторного впливу та потенціалу дефіциту енергії?
Для Лаосу можливість реальна — але ризики також реальні. Успішний криптомайнінг значною мірою залежить від низьких витрат на електроенергію, надійної стабільності мережі та сприятливих регуляторних рамок. Якщо рівень води впаде або попит у Лаосі зростатиме швидше, ніж було заплановано, прибутки від експорту чи майнінгу можуть зменшитися. Крім того, світові ринки криптовалют залишаються волатильними; доходи можуть різко коливатися разом із ціною біткойна та змінами складності майнінгу. Наразі використання надлишку гідроенергії для майнінгу пропонує Лаосу новий важіль: економічний інструмент, який може допомогти обслуговувати борги за греблями — якщо ним добре керувати, з далекоглядністю та із заходами безпеки щодо енергетичної рівності та впливу на навколишнє середовище.